листопада

19

Понеділок

Маневицька районна газета "Нова доба"

Офіційні вітання

Останні коментарі

Ніхто не може із впевненістю сказати, як і де зустріне свою старість. Звісно, найкраще бути доглянутим власними дітьми, проте у житті трапляються різні обставини, через які літнім особам доводиться звертатись до будинків для людей похилого віку. На Маневиччині такий заклад є у с. Старий Чорторийськ.
Відділення стаціонарного догляду для постійного проживання, яке діє при територіальному центрі соціального обслуговування Маневицької РДА, звісно,  не санаторій, і сюди люди їдуть не на відпочинок, а провести старість, коли немає  вибору. Однак, обслуговуючий персонал відділення дбайливо турбується про своїх підопічних та, завдяки керівництву терцентру та районної влади, забезпечує гідні умови для проживання.     
Із запитанням, як можна потрапити у відділення стаціонарного догляду, я звернувся до директора територіального центру Андрія Леферовича. Він роз’яснив, що при умові, якщо у людини немає близьких родичів, то в управлінні соціального захисту населення РДА потрібно написати заяву на ім’я начальника управління, пройти медогляд та підготувати визначені переліком документи. Після цього начальник управління соцзахисту підписує путівку у стаціонарне відділення, і згідно наказу директора територіального центру, людина доставляється у відділення Ст. Чорторийська.  
Якщо у літньої людини є діти, то вона може поселитися лише за розпорядженням голови РДА. В управлінні соцзахисту населення діє відповідна комісія, яка розглядає звернення та з'ясовує, чи людина дійсно потребує поселення у стаціонарне відділення для постійного догляду. 
Може бути й третій варіант поселення престарілих осіб у відділення терцентру. Діти літніх осіб можуть оплачувати вартість утримання своїх батьків в сумі 5,6 тис. грн – саме стільки щомісячно витрачається на утримання однієї людини. При проживанні у стаціонарному відділенні з підопічних вираховується 75 % пенсії, а решта коштів виділяється із районного бюджету. Щоправда, такий варіант ще у Старому Чорторийську не практикувався, хоча в інших терцентрах такі випадки вже є. За ці гроші проживаючі отримують повний пансіонат з чотириразовим харчуванням та постійний догляд. 
Проте, за словами Андрія Леферовича, багато стареньких бояться кинути своє помешкання, не знаючи, що з ним станеться за їхньої відсутності. Але відношення до  власного житла своїх підопічних територіальний центр не має.
– Ми часто пропонуємо потенційним підопічним приїхати спершу на зиму, говорячи, що якщо сподобається, то вони зможуть залишитися, а не сподобається, будуть вирішувати самі, – розповідає Андрій Петрович. – А взагалі, коли збираємо усіх соціальних робітників, завжди наголошуємо, що вони, знаючи усіх людей, що підходять для проживання, повинні першими проводити бесіди із такими людьми щодо поселення у стаціонарне відділення. Маємо виготовлені буклети, де можна детально дізнатися про умови проживання у відділенні та про послуги. 
– Великою перепоною у поселенні в Старочорторийське відділення престарілих є догляд за престарілими особами, яким виповнилось 80 років, звичайними громадянами, які за такий догляд мають трудовий стаж, – переконаний начальник управління соцзахисту населення РДА Руслан Козак. – Часто саме такі доглядальники стримують цих престарілих  звертатись до терцентру. Навіть є випадки, коли платять стареньким невеликі грошові суми. А чи мають вони хоча б приблизно такий  догляд, який надають у стаціонарному відділенні? Гадаю, що далеко не всі. У терцентрі є перелік обов’язків, які повинен виконувати соціальний робітник (і нехай спробують не виконати бодай один пункт), а переліку послуг за доглядом одиноких старших 80 років немає, є лише усна домовленість. Тож намагаємось усіма можливими способами контролювати цей процес. 
Завідувач Старочорторийським відділенням Галина Шкабура зазначила, що відділення розраховане на 45 ліжко-місць, а в момент мого перебування у закладі перебувало 34 підопічних. Спершу новоприбулі поміщаються на 14 діб у карантин. За цей час медичний персонал перевіряє їх на наявність хвороб та психічних відхилень. Потім вони переводяться у одно-, дво- чи тримісні кімнати. Формується пакет документів, укладається договір на надання соціальних послуг. На мультидисциплінарній комісії, яку очолює завідуюча відділенням, обговорюється, чи людина може сама себе доглядати, чи потребує стороннього щоденного догляду,  визначається по шкалі, до якої рухомої групи відноситься. Складається індивідуальний план надання соціальних послуг. Оскільки стан здоров’я підопічних може як погіршуватись, так і покращуватись, програма переглядається через кожних півроку.
Щоранку до виконання своїх обов’язків у відділенні приступає чергова зміна, куди входить медична сестра, дві змінні санітарки, денна палатна санітарка, ванниця, кухар та кухонний працівник, сестра-господиня, праля. За роботу усіх працівників відповідає завідуюча закладом.
Під час передачі чергування медичні працівники інформують своїх змінниць стосовно наявності людей, міряють тиск, дивляться загальний стан здоров’я усіх осіб. Санітарки  переглядають, що робиться по шафах, чи підопічні одягнені, чи помиті, чи змінені підгузки у тих, хто цього потребує.  
Під час прийомів їжі лежачих годують у кімнатах, а всі інші, в тому числі і візочники, – харчуються в їдальні. Всім, хто не може пересуватися самостійно, допомагають працівники або інші підопічні. 
У стаціонарному відділенні чотириразове харчування. У відповідності до його норм, у закладі складається двотижневе меню відповідно до сезону. Такі продукти, як мандарини, банани та все, що швидко псується, замовляють у місцевих підприємців. Основні продукти доставляють фірми згідно із виграними тендерами. Яблука мають власні. 
– Тут уже працюю 15 років і мені ця робота дуже подобається, – розповідає кухар відділення Світлана Чеб. – Для підопічних готуємо різні страви: і м’ясні – котлети, пельмені, битки, і рибні, а також млинці, сирники та чимало інших страв. Все смачне. Сьогодні на обід борщ із квашеної капусти, пшенична каша із соусом та рибні биточки. Не кожен так їсть удома, як готуємо для наших підопічних. Буває, вдома зранку щось звариш, а потім підігріваєш, а тут завжди все свіже.
Коли люди поступають у відділення, звісно, що мають якісь власні речі. Потім усе необхідне замовляється згідно із розмірами. 
Куди підопічні витрачають гроші? По-перше, суми в кожного залишаються різні (25 % від пенсії), від трьох сотень гривень і більше.
– Охорона у нас не передбачена і ми не маємо права нікого закривати, тож наші підопічні можуть самі вийти в місцеві магазини, – продовжує Галина Шкабура. –  Окремі купують щось поїсти, чого не має у нас. Чоловіки багато витрачають на цигарки. Ще один чоловік ходив лікував собі зуби, бо на такі послуги та й загалом на медикаменти коштів виділяється мало.
– Мити, брити – моя щоденна робота, – розповідає медсестра-ванниця Надія Джус. Звісно, що були такі чоловіки, які спочатку соромились, але потім звикають. Якщо людина ходяча, то, згідно із нормами, повинна митися раз у тиждень, але миємо скільки потрібно. Чоловіків, у яких немає електричних бритв, голимо одноразовими станками, а от підстригає усіх перукар із терцентру за заявкою, не рідше разу на місяць. Жінки можуть пофарбувати волосся.
Ольга Сокол більше десяти років пере білизну практично кожного дня, окрім вихідних. Великі пральні машинки фактично не виключаються. Сушать одяг на вулиці, бо сушильних машин немає. Є сухожарова шафа, в якій обробляються матраци, ковдри та подушки. 
Сімнадцять років працює у відділенні молодша медсестра Наталія Герман.
– Всім, що необхідне підопічним, ми забезпечуємо, – розповідає пані Наталія. – Люди є різні, одні більш податливі, інші з характером, але знаходимо підхід до кожного, бо кожна людина має свої потреби. Тут потрібно бути і психологом, а часом і артистом. Тяжко було звикати до того, що інколи наші підопічні помирають. Нам так хочеться їм продовжити життя та забезпечити усім необхідним, але ми не всесильні. 
Для тих людей, які можуть ходити і щось робити, є перелік денної зайнятості. Хтось читає книги та пресу, хтось грає у настільні ігри. Також дивляться телевізор та  слухають музику. Є у відділенні Володимир Кривенюк із Криничного, який дружить із Інтернетом і на прохання будь-кого може скачати улюблену музику чи пісню. Окрім телевізора у загальних залах, є вони і в кімнатах.
Переважна більшість проживаючих у відділенні – одинокі, але є й такі, що мають рідних чи родичів. Звісно, що вони чекають, що до них хтось приїде чи зайде провідати. 
На новорічно-різдвяні свята відділення відвідували християни віри євангельської, священики із Старочорторийського чоловічого монастиря, УПЦ Київського патріархату та вітали зі святами. Хто хотів, міг посповідатись. Можна подати церковну записку безпосередньо у відділенні, або передати до церков через персонал. Дуже люблять підопічні і з нетерпінням чекають концертів, які періодично дають працівники Маневицького РБК, Колківського та Старочорторийського БК, а також аматори з місцевої школи.
Підопічні стаціонарного відділення і справді різні, одні із легкістю йшли на контакт і фотографувались, інші – відмовлялись. В об’єктив фотоапарату потрапив доволі молодий Ігор Журба із Матейок – візочник, який саме перекурював. Він коротко розповів свою невеселу життєву історію та повідав, що має доньку, яку час від часу до нього привозить жінчина сестра. Говорив, що у відділенні йому дуже подобається. Розпитувала, що нового у Маневичах, багатьом знана маневичанка Галина Барановська, яка гарно відгукувалася про своє теперішнє життя-буття в одномісній кімнаті.
Звісно, що під час перебування у таких закладах, серце огортає сум. Проте радує те, що і тут триває повноцінне життя, оточене турботою небайдужих людей. 
Сергій ГУСЕНКО.
Фото автора.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua