травня

27

Неділя

Маневицька районна газета "Нова доба"

Офіційні вітання

Останні коментарі

Житель с. Кукли, вчитель місцевої школи Анатолій Зіньков був одним із тих, хто у 2014 році  першим став на захист країни. 
Мобілізація та бойове злагодження
Як розповів Анатолій Миколайович, сам він не проходив строкову службу. Проте  7 квітня 2014 року о 23.30 йому зателефонували, аби на ранок наступного дня прибув із речами.
– Тоді всі думали, що викликали на збори, бо потрапили і справді у Володимир-Волинський, – розповідає мій співрозмовник. – Але розпочиналася доукомплектація 51-ої ОМБ. Вже через кілька днів ми виїхали на Рівненський полігон, де почалося бойове злагодження та навчання. 
У травні військові прибули на межу Дніпропетровської і Донецької областей у с. Дачне.
– До цього часу на донецькому та маріупольському напрямках були вже облаштовані десять блокпостів, – продовжує пан Анатолій. – Штаб та наш взвод залишалися в Дачному.  Найвіддаленіший десятий сумнозвісний блокпост знаходився під Волновахою. Ще не було ніяких бойових дій, та й, власне, розуміння того, що це вже не іграшки. Ми супроводжували бійців до блокпостів, відвозили спорядження та охороняли штаб. 
Після трагедії під Волновахою, яка стала неабияким потрясінням, практично всю бригаду направили на десятиденну перепідготовку на миколаївський полігон «Широкий лан», після чого штаб і комендантський взвод перемістилися між села Березове та Степне Мар’їнського району Донецької області. 
– Приїхали ми вночі, тож місцеві про наше перебування спершу не знали, – продовжує Анатолій Зіньков. – Відразу почали споруджувати бліндажі, бо після Волновахи ставлення до власної безпеки кардинально змінилося. За допомогою БРДМа тягали із лісосмуги дерева для перекриття. Вже через пару днів почалися часті обстріли. 
На новому місці комендантський взвод разом із їхнім БРДМом почали залучати до різного роду виїздів: супроводження колон, доставки боєприпасів та бійців на блокпости. Одного разу їздили під Амвросіївку, яка знаходиться недалеко від російського кордону, за пораненим, який був у 72-ій ОМБ. Коли вночі поверталися назад – заблукали. Їхали, поки їхній БРДМ не осліпили сильні прожектори, почули перезаряджання зброї. Виявилося, що то був український блокпост, на якому всі вже були готові «прийняти» непроханих гостей.  Врятував бійців великий український прапор, який красувався на БРДМі. 
Поїздка за водою 
та «язиками»
Найчастіше бійцям комендантського взводу доводилось супроводжувати колону, яка їздила по воду аж за 50 кілометрів. 
– Третього серпня ми поїхали по воду в с. Олександрівка, – розповідає Анатолій Миколайович. –  Перед цим надійшов сигнал від місцевого населення, що якісь озброєні люди ходили по цьому селі і щось вишукували. Командир взяв двох чоловік, в тому числі і мене, і ми  пішли з'ясовувати, де їх бачили. Інші лишилися набирати воду і були на сторожі. Зазвичай я кулемет тримав на запобіжнику, а тоді чогось зняв його. Подивилися, все було начебто спокійно, але коли поверталися назад, командиру здалося, що із кущів хтось у нас цілиться. Він пустив чергу по кущах, потім я. Далі ми застигли в очікуванні… Але бачимо звідти вибігає якийсь чоловік і тримається за ногу. Ми крикнули: «Стояти!» і він упав. Чоловік виявився чеченцем і говорив ламаною російською, пояснював, що опинився тут випадково. Був без зброї. Тоді я вирішив зайти збоку в те місце. Дивлюсь – лежить автомат, біля нього калюжка крові. Тоді стало зрозуміло, що все таки це він цілився. Потім помітив ще трьох: один із рушниці, інші з автоматів ціляться в командира й іншого бійця, але лежать тихенько. Тоді я пустив чергу вгору і крикнув, аби кинули зброю. Вони покидали ту зброю, посхоплювались. А тут вже і наші хлопці підбігли. Усіх обеззброїли, викликали штабістів, медиків. Іншими виявились кореєць, китаєць та місцевий українець. Поки не приїхали штабісти, вони розповіли, що мали нашу колону знищити за винагороду. Всі прийшли із Докучаєвська. У всіх у паспортах різні місця реєстрації, але виписані однією рукою. 
Всім, хто затримував бандитів, дали по 10 днів відпустки. Повернулися бійці у зону АТО перед 20-им серпня. Тоді почалося справжнє пекло та постійні бойові виїзди. По поверненню свої БРДМи ставили поряд із бліндажами. 
– Вранці 24 серпня прилетів снаряд від «граду» прямо в наш БРДМ, – повертається у минуле учасник АТО. – Якби його там не було, то влучило б прямісінько у  бліндаж. 
Як розповів пан Анатолій, до кінця серпня все вище командування виїхало, хоча особовий склад бригади ще залишався на місці. Проте невдовзі поступила інформація, що треба терміново залишати місце дислокації, бо будуть масивні обстріли.  Комендантський взвод виїжджав майже останнім, тож і став свідком, як щойно залишені позиції накрила ворожа артилерія. 
Повернення 
на Волинь
Третього вересня 51-ша ОМБ повернулась у Володимир-Волинський. Почався неприємний для бійців період розформування 51-ої бригади. Дослужували вже у 14-ій ОМБ.  
27 березня Анатолій Зіньков повернувся додому, де на нього з нетерпінням чекали дружина і півторамісячний син Андрій. Виявляється, Анатолій і Ольга розписалися 14 лютого 2014 року і планували весілля на червень. Але плани перервала демобілізація і військові дії. Про вагітність дружини чоловік дізнався, коли був на Рівненському полігоні.
– Після демобілізації залишилось багато друзів-побратимів, адже у нашому взводі більшість була із Маневицького району. Проте найчастіше зустрічаюсь із Іваном Мережею із Четвертні, який у мене похрестив сина, – говорить Анатолій Зіньков. 
Учительські 
будні
Сьогодні Анатолій Миколайович успішний  вчитель географії, екології, економіки, природознавства  та керівник гуртків краєзнавчо-туристичного напрямку. Вихованці педагога не раз були призерами в районних олімпіадах із географії. Микола Романець, Іван Чебелюк, Ігор Зінич займали перші та призові місця в обласних олімпіадах з екології. Микола Романець у 2014 році зайняв друге місце у Всеукраїнському конкурсі юних дослідників. У 2017 році у районних змаганнях по техніці пішохідного туризму шкільна команда с. Кукли посіла 2-ге місце. В обласних змаганнях між філіями обласного Центру туризму команда у змаганнях із крос-походу посіла також 2-ге місце. А в 2012 році, під час фінального етапу, який проходив у Криму, кукольці вибороли перше місце в Україні у «Зірниці», а перед тим були двічі переможцями в області. Сам вчитель теж демонстрував гарні результати, коли у 2016 році брав участь у науково-методичних розробках і зайняв 3-тє місце по Україні. 
– Найбільше радію, коли є віддача від дітей, коли видно, що твоя робота не марна, а знання потрібні і їх переймають. Гадаю, невдовзі настане час, коли  знання у нашій країні будуть цінитися набагато більше, – наостанок каже вчитель.
Сергій Гусенко.
 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua