Вікторія Бубнюк вже два роки готує сюжети для програми "Ранок з Україною" на телеканалі "Україна". В сьогоднішній розмові молода тележурналістка розповідає про свій професійний шлях і  журналістику як фах

 

- Вікторіє, розкажи, будь ласка, чому Ти обрала журналістику.

- Ще в школі я любила і вміла писати твори. Іноді писала їх навіть по декілька на одну тему: собі і комусь із однокласників. Це вже з часом я зрозуміла, що шкільні твори зі справжньою журналістикою не мають нічого спільного. Але тоді це для мене було поштовхом. Я не бачила нічого цікавого для себе, окрім цієї професії. Іноді "проскакували" думки, що мені подобається психологія. Але  розуміла, що журналістика це - "все в одному": тут тобі і нові знайомства, і цікава робота, і спілкування з людьми (та ж сама психологія) і т. д. Тому у мене не було жодних сумнівів з приводу того, чим я хочу займатися.

- А як  потрапила на телеканал "Україна"?

-  Я  просто написала  на  пошту шеф-редактору програми "Ранок з Україною" щось типу "Добрий день. Мене звуть Вікторія, я студентка 3-го курсу факультету "Журналістика" Київського університету ім. Бориса Грінченка. Чи можливо у вас пройти практику?" На що отримала коротку і змістовну відповідь: "Приходь!" Без жодних деталей, коли, о котрій і куди. Наступного дня о 10-ій ранку я вже була в офісі каналу. І тоді ж поїхала на першу зйомку з журналісткою, за якою мене закріпили. З часом на практиці  назбиралося аж 12 людей. І приблизно через три місяці нам повідомили, що когось одного з нас візьмуть на роботу. Цим щасливчиком виявилася я. Не знаю, на які критерії зважали редактори, за що обрали мене. Але я завжди старалася зробити по максимуму і взяти від цієї практики все. Навіть не сподіваючись, що залишуся тут працювати. Якою ж була щасливою, коли  отримала роботу мрії! І ось уже 2 роки я тут!

- На якій посаді зараз працюєш і які обов'язки виконуєш?

-  Працюю на посаді журналіста. Обов'язків багато, вони ніде не прописані, я просто апріорі про них знаю. З основного - це пошук тем, опрацювання їх, підготовка до зйомок, інтерв'ю, написання, підготовка і здача сюжетів на монтаж.

Робочий графік ненормований. Ти ніколи не знаєш, коли повернешся зі зйомки. Та і сюжети пишуться по-різному. Формат ранкового шоу передбачає все: від комуналки і цін на продукти до того, як вдало вийти заміж чи не потрапити на гачок аферистів. Ось це різноманіття  дуже приваблює.

-  Якими знаннями і якостями повинен володіти сучасний тележурналіст?

- Я ніколи не погоджувалася з думкою, що журналіст повинен знати все. Звичайно, треба прагнути завжди бути в курсі подій, постійно моніторити новини і новинки. Але я вважаю, що головне для журналіста - це знати, де знайти інформацію, яка тобі потрібна в даний момент. І ще - найважливіше - любити те, чим ти займаєшся. Без цього в журналістиці ніяк. Ти просто швидко перегориш, втомишся і розчаруєшся в професії. Все інше - прикладеться, випишеться, зрозуміється.

-  Чи є в Тебе кумири?

-  Скажу чесно - немає і ніколи не було. Це не від якоїсь самовпевненості чи нахабності. Швидше через те, що я прекрасно розумію, що у кожного свій шлях. Я усвідомлюю, що мені є куди рости і є над чим працювати. Роботи над собою - хоч би всього життя вистачило, аби справитися. Я йду своїм шляхом, стараючись щодня вдосконалюватися.

-  Що Тебе надихає?

-  Спілкування з людьми. Це справді основне. А взагалі, як би банально це не звучало, мене може надихати і погода, і гарна пісня в навушниках, і хороша книга, звичайно.

 -  Чи можеш дати якусь пораду тим, хто хоче обрати професію журналіста?

-  Хотілося б сказати - подумайте спочатку сотню разів. Можливо це зараз не дуже красиво звучить, але це чесно. У моєму оточенні є багато людей, які колись вважали журналістику романтичною і творчою професією, а коли пірнули в неї, то розчарувалися. Бо насправді журналістика - також рутина. Це ненормований робочий графік, робота і вночі, і на вихідних, і під час свят. І з творчістю ця професія має мало спільного, бо коли тобі потрібно написати сюжет ти сідаєш і пишеш його, не чекаючи натхнення. Натхнення приходить вже в процесі. А іноді і не приходить. Але текст все одно потрібно здати. При чому хороший, інформативний, цікавий. Глядача (чи читача) не цікавить, чи було в тебе натхнення, чи боліла в тебе голова, чи може ти взагалі готував свій сюжет із температурою під 40. Він хоче подивитися, зацікавитися, дізнатися щось нове і отримати задоволення від переглянутого. Про це треба пам'ятати завжди. Шкодувати себе тут ніколи. А ті, хто прочитав це і не злякався - просто йдіть до своєї мети, незважаючи ні на що. Чіпляйтеся за будь-який шанс, будь-яку зйомку чи статтю,  практику,  майстер-клас і т. д.  І тоді у вас точно все вийде. Якщо чесно, то мені зараз дуже незручно давати якісь поради. Бо я сама ще на початку свого шляху. І навпомацки йду по ньому. Але те, що зараз я розказала, все це з власних відчуттів.

- Дякую за відверту розмову! Натхнення Тобі і профе­сій­них здобутків!

Спілкувалася 

Юлія МУЗИКА.