січня

19

П'ятниця

Офіційні вітання

Останні коментарі

У цьому переконаний Василь Деркач із Довжиці, якого по праву можна назвати місцевим Кулибіним.
- Що про мене можна писати? - дивується Василь Арсентійович при зустрічі. – Тракторець нині чи не в кожній хаті,  в селі  у нас всі господарі – хазяйнують і на полях, і на обійсті, займаються вирощуванням малини.
Та слово за слово і господар підтверджує, що весь сільськогосподарський реманент, який разом із тракторцем є, як казав чоловік,  чи не в кожній хаті, він зробив сам. Має таку тягу до техніки.
На обійсті – невеличка кузня. «Це моє робоче місце, - каже Василь Арсентійович, - там і зварювальний апарат, і болгарка та дрелька. Працюй, аби твоє бажання».
А бажання та вміння у колишнього тракториста є.
- Придбав тракторця років 11 тому, - розповідає умілець. – Кабіною він не укомплектований, на базарі її тоді було не купити. Задумався – а чи не зробити самому? І за тиждень зробив.
А заодно і весь реманент. Є в господарстві і перероблена з кінної копачка, і плуг та культиватор, косарка. Все змайстровано власноруч. Зробив і дворядну картоплесаджалку, ділився вмінням і з іншими. "Затратив трохи більше тисячі, а на базарі вона десять тисяч гривень коштує", - каже Василь Арсентійович, демонструючи, мов заводську, дбайливо пофарбовану саджалку.
- А ковальської справи де навчилися? – запитую у господаря.
- Та мені аби оком побачити як воно робиться, то й навчуся, - всміхається він. – У радгоспі кузня була, бачив як коваль працює. Раніше міг і копанку, рало зробити, а зараз наковальню та горно використовую, аби метал загнути, плужка полагодити.
Освоїв майстер і будівельні роботи, тож і цегляну кладку, і плитку покладе, і поштукатурить, і мури зведе. Зо три десятка грубок, складені його руками, надійно служать господарям.
Наполегливості та сумлінності в освоєнні якоїсь нової справи Василю Арсентійовичу не позичати. Якось ще семикласником задумав навчитися грати на гармошці. Із Загорівки з ненькою вирушили до Колок, аби купити музичний інструмент. Методом проб і помилок таки освоїв гру, демонструючи згодом своє уміння і на аматорських концертах, і на весіллях.
Під стать батькові й син Євген. Закінчивши Маневицький профліцей і здобувши будівельну спеціальність, пройшов він і батьківську професійну школу.
- То ви його навчаєте всьому, що самі вмієте? – цікавлюсь у майстра.
- Та він вже сам мене навчає, - всміхається той. – Євген працював у Луцькій будівельній фірмі, нині їздить на заробітки. Я ось роблю ремонт  в нашій хаті, кладу ламінат на підлогу, то по телефону з ним консультуюсь.
Разом із дружиною тримають господарство – корова, свині, птиця. «Коня, як тракторця купив, то збув, - каже господар. – Поля більше засіваю, бо ж зерно полежить, а картоплю нині продати важко. Млина вже другого собі зробив, аби зерно молоти. Як живеш у селі – то маєш вміти робити все», - підсумовує Василь Арсентійович нашу розмову.
Олена БИЧКОВА.
Фото автора. 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання