березня

19

Вівторок

Маневицька районна газета "Нова доба"

Офіційні вітання

Останні коментарі

Останні десять років  я залишаю на літо свою квартиру в  м. Вараш і їду на хутір Лоше.

Тут невеличку хатину мені у спадок залишив мій рідний дядько Дмитро. Гарна природа, чисте повітря, пташиний спів, шепіт столітніх дубів дають мені снагу до життя, душею відпочиваю  від  міських  клопітних буднів. А ще -  радію спілкуванню із хорошими людьми, які тут проживають.

 

Розпочну із подружжя Петра та Галини Романюків. Мабуть, мало хто, навіть із маневичан, не знає їх, а для хуторян, то вони, як  кажуть, безвідмовні.  Чи то город виорати, картоплю посадити, заборонувати, сіно привезти - всі біжать до Петра Івановича.

Тракторист із 30-річним стажем ще нікому не відмовив у допомозі.  Він працював у заготконторі, а після виходу на пенсію змінив кермо трактора на  кінні віжки. Дивуєшся деколи, де цей чоловік  бере стільки сил, щоб зрання до вечора  орати, сіяти і при цьому ще бути таким веселим і життєрадісним. Про оплату і мови не веде, може навіть образитись, коли запропонуєш. Для нього важливе спілкування з людьми і щире  "дякую".

 Галина Григорівна на хуторі  як зв'язківець. Вона своїм незмінним другом велосипедом із райцентру привозить пресу, здає листи, збирає показники лічильників і передає в РЕС, декому навіть із райцентру привозить продукти, бо ж  багато жителів вже похилого віку.

Народилась пані Галина у Градиську, а після закінчення школи  працювала на  маслозаводі у Маневичах.  Автобусного сполучення тоді ще не було -  20-кілометрову відстань  в більшості випадків доводилось  долати  пішки. Після весілля  подружжя купило невеличку хатину на хуторі, тож  знову ходила на роботу в лісгосп,  останніх 10 років працювала на хутірській фермі. Має жінка добре серце, ще й зараз опікується  своїм  одиноким похресником, інвалідом з дитинства.

Петро і Галина виростили двох синів, тішаться онуками, гордяться, що  ростуть вони  слухняними, добрими, часто провідують дідуся з бабусею і допомагають по господарству.

На околиці  хутора живе Ганна Рибачук  - дуже скромна, порядна жіночка. Про  неї, жартуючи, кажуть "бригадир поля", бо  багато знає  про вирощування  сільськогосподарських культур і  завжди дасть  слушну пораду. Навіть зателефонує городникам, коли треба полоти чи потравити колорадського жука (її оселя знаходиться біля земельних ділянок маневичан). Вона все життя пропрацювала  на місцевій заготконторській  фермі.

Олександр Грищук  виріс на хуторі. Нині продовжує естафету свого дідуся-білоруса. Закінчив лісотехнічний інститут і працює лісничим Оконського лісництва Маневицького держлісгоспу. Його автомобіль - безкоштовне таксі для хуторян.

 Найсмачніший хліб випікає хуторянка Надія Грищук. Любить пригощати ним своїх односельців.

Нещодавно облюбувало хутірське життя  молоде подружжя Максима та Наталії Скороходів. Лад у господарстві дає чоловік, а  дружина впорядковує хату та город. З ранньої весни аж до пізньої осені їхня садиба потопає у розмаїтті квітів. Підростають у них дві доньки-красуні Віка та  Карінка. Отже,  життя на хуторі  продовжується.

Ще про багатьох людей хотілося б  розповісти, адже усім  їм притаманні одні і ті  ж риси характеру  - щирість, доброта, безкорисливість,  готовність  повсякчас прийти на допомогу іншим. Ось такі вони -  мої дорогі земляки.

Шкода, що цьогоріч я не змогла бути разом із ними, тяжка хвороба прикувала мене до ліжка. Та, сподіваюсь, з Божою поміччю та молитвами моїх хороших земляків, я її подолаю, бо так хочеться повернутися  у це тихе мальовниче поселення, зустрітися із милими серцю людьми.

Надія

ЛОПУХОВА,

м. Вараш.

You have no rights to post comments

Дзвоніть, пишіть, заходьте.

Редактор - (03376) 2-11-44
Заступник редактора, зав. відділом соціальних проблем, бухгалтер - 2-19-17
Зав. відділом інформації - 4-06-46
Оголошення, реклама - 2-15-74.
E-mail: manev_gazeta@ukr.net
Адреса: 44600, смт Маневичі, вул. Незалежності, 14.

Люди рідного краю

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання
Загружаем курсы валют от minfin.com.ua