З дитинства жителька с. Куликовичі Галина Борисюк дуже любила співати, що, ймовірно, передалось їй від матері Парасковії Олександрівни. Вона охоче брала участь в усіх шкільних заходах, отож і вирішила вступати до Луцького культосвітнього училища.
Свою трудову діяльність у ролі завідувачки клубом Галина Сергіївна розпочала в с. Галузія у далекому 1985 році. При ній у закладі діяли гуртки художнього слова та вокальний. Намагаючись привнести у сільську буденщину ще більше української культури, разом із учасниками драматичного гуртка поставила виставу за п'єсою Івана Карпенка-Карого "Безталанна".
- Хоча у Галузії пропрацювала лише п'ять років, до 1990-го, а мене ще й досі там пам'ятають, згадуючи добрим словом, та пізнають при випадкових зустрічах, - зізнається моя співрозмовниця.
Повернувшись у рідне село директоркою Будинку культури, продовжила активну діяльність. Нині при клубі, який знаходиться в пристосованому оновленому приміщенні, діють вокальний гурт, тріо поважних чоловіків 76-ти,74-ох та 70-ти років, яких пані Галина ласкаво називає "мої хлопці".
- Наш сільський клуб є місцем, де проводяться усі головні події у житті села та держави - вибори, збори громади, Дні села, концерти до різноманітних свят, - продовжує завідувачка. - Молоді у селі вистачає, а оскільки доїзд до села не надто добрий, то місцева молодь нікуди не їде, та й з інших сіл не навідуються. Тож залюбки проводжу для них вечори відпочинку. Із апаратури є все необхідне, от ще б ноутбук, який би значно допомагав у роботі.
За свою багаторічну діяльність пані Галина отримала чимало усіляких грамот і жодного разу ніхто на неї не поскаржився. Доля склалася так, що власних дітей вона не має, тому завжди віддається улюбленій справі на повну. Допомагає у роботі завідуюча бібліотекою Світлана Шовкович. Ще є у жінки багато задумів і планів, в тому числі поставити ту ж виставу за п'єсою "Безталанна" вже із куликовицькими аматорами. А свою любов до співу виявляє у церковному хорі місцевого Свято-Покровського храму.
Сергій ГУСЕНКО.
Фото автора